До уваги учнів та батьків!

Графік моїх індивідуальних консультацій з фізичної культури:
вівторок 10.30-11.30
четвер 10.30-11.30
https://t.me/joinchat/AAAAAEbr5TUkHXyZ-h8voQ
Графік моїх індивідуальних консультацій з предмету "Захист Вітчизни":
вівторок 11.30-12.15
четвер 11.30-12.15
https://t.me/joinchat/AAAAAFC79RkH6LbniPdINQ

Завдання для учнів 11-А класу для дистанційної освіти з фізичної культури на 01.04.2020

Комплекс вправ для розвитку швидкісно-силових здібностей ніг:

https://www.youtube.com/watch?v=NStdsml140g

Завдання для учнів 10-А класу для дистанційної освіти з фізичної культури на 01.04.2020

Комплекс вправ для розвитку сили та витривалості пресу:

https://www.youtube.com/watch?v=FGjTtyiyMXk

Завдання для учнів 9 класів для дистанційної освіти з фізичної культури на 01.04.2020

Комплекс вправ для розвитку сили ніг:

https://www.youtube.com/watch?v=wtd6xURXkOc

Тема для дистанційної освіти для учнів 10-А класу з предмету "Захист Вітчизни" на 01.04.2020

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Єдина державна система цивільного захисту та її складові.

Цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту (ЄДСЦЗ). ЄДСЦЗ – сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

Положенням про Цивільну оборону України визначено такі її основні завдання:

·        запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж та стихійного лиха;

·        оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

·        захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

·          організація  життєзабезпечення  населення  під  час  аварій,  катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

·          організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження силами цивільної оборони — військами, спеціалізованими і невоєнізованими формуваннями;

·          створення системи аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання її готовності до сталого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Наша держава, як гарант права громадян України на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій і стихійних лих, створило систему цивільної оборони, що організується по територіально-виробничому принципі. Із Закону «Про     цивільну оборону України» треба: «Цивільна оборона України є державною системою керування, сил і способів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного й військового характеру».

Діяльність формувань Цивільної оборони визначається рядом основних завдань:

1.  Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2.    Оповіщення населення про погрозу й виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час.

3.  Захист населення від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

4.    Організація й проведення рятувальних робіт у районах нещасть і вогнищах поразки.

5.Навчання населення правилам застосування засобів індивідуального захисту й поводження в надзвичайних ситуаціях

Із завдань видно, що ЦО виконує найвищою мірою гуманну роль у нашім житті. Завдання безпеки - це завдання й самого населення. Звідси випливає необхідність у вивченні відомостей, правил, дій і норм даної дисципліни в навчальних закладах.

ЄДСЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем та ланок територіальних підсистем. Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий (на конкретному об’єкті (підприємстві, в установі, організації)). 

Функціональні підсистеми ЄДСЦЗ створюються у відповідних сферах суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

Так, наприклад, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 лютого 2017 р. № 75 створено такі функціональні підсистеми ЄДСЦЗ:

1)   моніторингу навколишнього природного середовища;

2)   запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення;

3)   протипаводкових заходів;

4)     спостереження, контролю, прогнозування геологічних і геофізичних процесів та забруднення підземних вод.

Безпосереднє керівництво діяльністю функціональної підсистеми здійснюється керівником органу чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

Територіальні підсистеми ЄДСЦЗ створюються в областях, містах Києві з метою здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період у відповідному регіоні.

Ланки територіальних підсистем створюються:

-         районними, районними в містах Києві державними адміністраціями – у районах, районах у містах Києві;

-     органами місцевого самоврядування – в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.

Безпосереднє керівництво діяльністю територіальної підсистеми, її ланок здійснюється посадовою особою, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

У складі ЄДСЦЗ функціонують постійно діючі органи управління цивільного захисту: - на державному рівні – Кабінет Міністрів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також центральні органи виконавчої влади (міністерства та інші центральні органи виконавчої влади), що створюють функціональні підсистеми, та підрозділи з питань цивільного захисту у складі їх апаратів;

-         на регіональному рівні – обласні, Київська та міські держадміністрації, підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються в їх складі, територіальні органи ДСНС;

-         на місцевому рівні – районні, районні в містах Києві держадміністрації, виконавчі органи міських рад, підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються у їх складі, виконавчі органи селищних та сільських рад, підрозділи територіальних органів ДСНС;

-    на об’єктовому рівні – керівні органи підприємств, установ та організацій, а також підрозділи (посадові особи) з питань цивільного захисту, які утворюються (призначаються) такими органами відповідно до законодавства. Зазначені органи управління мають у своєму розпорядженні необхідні сили й засоби.

До складу сил цивільного захисту ЄДСЦЗ входять:

-   Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

-   аварійно-рятувальні служби;

-   формування цивільного захисту;

-   спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

-   добровільні формування цивільного захисту.

До складу сил цивільного захисту функціональних підсистем входять:

-   спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби;

-   об’єктові аварійно-рятувальні служби;

-   об’єктові формування цивільного захисту;

-   галузеві та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу пожежну охорону;

-       добровільні формування цивільного захисту. До складу сил цивільного захисту територіальних підсистем входять:

-   підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

-     регіональні, комунальні, об’єктові аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій;

-   об’єктові та територіальні формування цивільного захисту;

-   територіальні та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   добровільні формування цивільного захисту.

У складі ЄДСЦЗ також діють координаційні органи, якими є:

- на загальнодержавному рівні - Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

-    на регіональному рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

-      на місцевому рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районів, міст, районів у містах, селищ;

-    на об’єктовому рівні – комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій.

Для координації робіт з ліквідації наслідків конкретної надзвичайної ситуації на державному, регіональному, місцевому та об’єктовому рівні у разі потреби утворюються спеціальні комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

ЄДСЦЗ залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує в режимах:

1) повсякденного функціонування;

2) підвищеної готовності;

3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 затверджено Положення про єдину державну систему цивільного захисту, у якому, зокрема, визначається перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії субʼєктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування ЄДСЦЗ у відповідному режимі.

Законодавче та нормативно-правове забезпечення її функціонування

Нормативно-правову базу забезпечення функціонування ЄДСЦЗII складають Конституція України, Кодекс цивільного захисту України (далі цьому розділі – Кодекс), інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зазначені нормативні акти складають певну ієрархічну систему. Ієрархічність актів законодавства цивільного захисту України дозволяє вирішити питання їхнього співвідношення: якщо положення акта меншої юридичної сили суперечить положенням акта більшої юридичної сили, то застосуванню підлягає останній. Наприклад, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення Кодексу або іншого закону.

Основу законодавства цивільного захисту України становить її Конституція. Так, у ст. 27 Конституції України зазначається, що обов’язком держави є захист життя людини. Ст. 16 Основного Закону визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу також є обов’язком держави.

Відповідно до ст. 50 Конституції нашої держави кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Другим за значимістю після Конституції України нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини у сфері цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України (далі – Кодекс), який набув чинності з 1 липня 2013 р.

Кодекс регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

             В Україні діє низка законів, які регулюють відносини в царині цивільного захисту. Це, наприклад, такі Закони України: «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Норми з цивільного захисту містяться і в актах Президента України. Наприклад, Указом Президента України від 16 січня 2013 р. № 20/2013

«Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Серед актів Кабінету Міністрів України регулюють питання цивільного захисту його постанови та розпорядження. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 269-р «Про затвердження плану основних заходів цивільного захисту на 2016 рік».

Питання, що стосуються цивільного захисту, знаходять своє відображення також у наказах міністерств і відомств України.

               У статті 1 Закону «Про цивільну оборону України» (в редакції, затвердженій Законом України від 24.03.1999 р. № 555-ХІУ) записано: «Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування». Це законодавче положення узгоджено із Женевськими конвенціями 1949 р. про цивільну оборону і підтверджено ще одним Законом України — «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. № 1809-ПІ (із змінами, внесеними відповідно до Закону № 1419-ІУ від 03.02.2004 р.).

Згідно з Положенням про Цивільну оборону України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299, система Цивільної оборони є складовою частиною загальнодержавних, економічних, соціальних та оборонних заходів, що поширюються на всю територію України, всі верстви населення і здійснюються за територіально-виробничим принципом.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальниками об'єктів Цивільної оборони є керівники органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Безпосереднє виконання функцій Цивільної оборони покладається на органи управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) України, штаби цивільної оборони, а також на створені у складі підприємств, установ та організацій спеціальні підрозділи, що залучаються до захисту населення і надання йому допомоги в надзвичайних ситуаціях.

Тема для дистанційної освіти для учнів 11-А класу з предмету "Захист Вітчизни" на 01.04.2020

Надання домедичної допомоги при проникаючому пораненні ока. Застосування жорсткого щитка при травмі ока.

Поранення органа зору або ж бойові ураження (поранення очної       ямки, особливості колотих та рваних ран, поранення придатків ока, проникаючі та непронікаючі поранення очного яблука, контузії, сторонні тіла, накладаннямонокулярних та бінокулярних повязок)

Даний вид пошкоджень органа зору поділяють на поранення очної ямки, придатків ока та очного яблука.

Поранення очної ямки

Поранення очної ямки, особливо вогнепальні, за своєю складністю, різноманітністю та особливостями належать до надзвичайно важких травм. Вони можуть бути ізольованими — із стороннім тілом в очній ямці або без нього, поєднаними — при одночасному ушкодженні ока, комбінованими — якщо поранення очної ямки супроводжується пораненням черепно-мозкової ділянки, обличчя, придаткових пазух носа.

               Усім хворим з травмами очної ямки роблять рентгенографію в двох проекціях. Залежно від виду зброї (важкий тупий предмет, ніж, скло, шило), якою було завдано поранення, ушкодження м’яких тканин очної ямки можуть бути рваними, різаними, колотими.

Особливості рваних ран: випадіння жирової клітковини, ушкодження зовнішніх м’язів ока, поранення слізної залози, можлива поява офтальмоплегії, екзофтальму.

Лікування.

        Перш за все здійснюють ревізію рани — визначають її розмір та глибину, а також відношення до кісткових стінок очної ямки. Офтальмолог повинен передусім з’ясувати, чи не поширюється раневий канал на порожнину черепа і придаткові пазухи носа. Потім вдаються до первинної хірургічної обробки м’яких тканин очної ямки — економно відтинають забруднені краї рани в межах 0,1-1 мм, раневий канал промивають фурациліном, етакридину лактатом або перекисом водню. За показаннями виконують пластику рани прилеглими тканинами, накладають кетгутові або біологічні шви на ушкоджені фасції, зв’язки або м’язи, шовкові шви — на шкіру.

Ознаки колотих ран: екзофтальм, офтальмоплегія, птоз, котрі свідчать про глибокий рановий канал і травму нервових стовбурів та судин біля вершини очної ямки. Одним із чинників, що визначають важкість колотих ран, є ушкодження зорового нерва.

        Лікування

                    Потрібно провести передусім ретельну ревізію  раневого каналу та  пернинну хірургічну обробку. М’які тканини розрізають на 2—2,5см, раневий канал досліджують обережно, з дотриманням принципу максимального збереження тканин. За відсутності стороннього тіла в орбіті та після виключення проникнення раневого каналу в порожнину черепа або придаткові пазухи носа на рану накладають шви.

              В умовах різаного поранення

 роводять ревізію рани та первинну хірургічну обробку з відновленням анатомічних співвідношень м’яких тканин очної ямки. Наявність стороннього тіла в орбіті значно ускладнює хід травматичного процесу. Виражений запальний набряк тканин, екзофтальм, раневий хід, з якого виділяється гній, свідчать про потрапляння в очну ямку, можливо, дерев’яного стороннього тіла. Для визначення його локалізації призначають рентгенологічне дослідження або комп’ютерну томографію, додаткові дані можна отримати шляхом ультразвукового дослідження, в тому числі ультразвукового сканування очної ямки.

Після уточнення локалізації стороннього тіла в очній ямці його видаляють методом простої орбітотомії; з магнітними тілами використовують магніти. Переломи кісткових стінок орбіти спостерігаються майже в половині випадків усіх травм очної ямки в мирний час. Лікування переломів проводять спільно офтальмолог, нейрохірург, отоларинголог і стоматолог.

ПОРАНЕННЯ ОЧНОГО ЯБЛУКА

Поранення очного яблука можуть бути проникаючими, непроникаючими та наскрізними. Проникаючим називають таке поранення, при якому предмет, яким завдано поранення, розтинає всю товщу зовнішньої оболонки ока (склери або рогівки). Це небезпечне ушкодження, оскільки воно призводить до зниження зорових функцій (аж до цілковитої сліпоти), а іноді є причиною загибелі другого, неушкодженого ока. Непроникаюче поранення     очного яблука — це ушкодження рогівки або склери, яке захоплює   частину їх товщі. Такі ушкодження, як правило, не спричинюють важких ускладнень і        рідше позначаються на функціях ока.

ПРОНИКАЮЧІ ПОРАНЕННЯ ОЧНОГО ЯБЛУКА

У 35-80% з усіх хворих, які перебувають на лікуванні в очних стаціонарах з приводу травми, відзначаються проникаючі поранення органа зору. Такі ушкодження зараховані до важких.

       Рани можуть бути маленькими (до 3 мм), середньої величини (4-6 мм) та великими (понад 6 мм). За формою трапляються лінійні поранення , неправильної форми, рвані, колоті, зірчасті, з дефектом тканини. Крім того, розрізняють зяючі та адаптовані (краї всією площею щільно прилягають один до одного) рани.

      Проникаючі поранення часто супроводжуються ушкодженням кришталика (40% випадків), випадінням або защемленням райдужної оболонки (30%) крововиливом у передню камеру або склисте тіло (близько 20%),розвитком ендофтальмітів внаслідок проникнення інфекції в око. Майже в 30% випадків у разі проникаючого поранення в оці залишається стороннє тіло. Можливе відразу кілька ускладнень раневого процесу. Проникаючі поранення можуть спричиняти втрату зору внаслідок розриву структур очного яблука або вторинного інфікування (ендофтальміт).

Першу допомогу в разі проникаючого поранення ока повинен вміти надати кожен.

●Проведіть швидкий польовий тест гостроти зору.

● Накладіть жорстку пов’язку на око, щоб вона спиралася на край очної ямки і НЕ торкалася повік.

●Не натискайте на око і не проводьте ніяких процедур, включно з ультразвуковим дослідженням.

● Накладіть пов’язку і на друге око, щоб обмежити рухи ушкодженого ока. 

● Не застосовуйте ніякого місцевого лікування.

●Дати бійцю таблетки 400мг моксифлоксацину з аптечки Для медиків

●За відсутності моксифлоксацину в Pill-pack або аптечки у бійця розпочніть терапію антибіотиками хінолонового ряду (наприклад, Левохін, 500 мг на добу)

● Сплануйте термінове (в межах 24-48 годин) скерування пораненого до офтальмолога з хірургічним нахилом.

 ● Якщо показано, призначте введення правцевого анатоксину.

 ● Запобіжіть блювоті (Фенерган, 50 мг або Компразин, 10 мг внутрішньом’язово / внутрішньовенно).

 Транспортувати хворого треба в горизонтальному положенні.

ТУПІ ТРАВМИ ОРГАНА ЗОРУ (КОНТУЗІЇ)

   Контузії, або тупі травми, органа зору складають 17—22% усіх видів ушкоджень очей, за важкістю вони посідають 2-ге місце після проникаючих поранень. Більшість контузій виникає внаслідок дії предметів, які мають малу швидкість руху та велику площу (удар кулаком, вторинним уламком та ін.).

     Контузія може бути прямою (виникає безпосередньо при ударі предмета в око), непрямою (внаслідок струсу тулуба або лицевого скелета від ударної хвилі при вибухах) та поєднаною (виникає в разі поєднаної дії зазначених травмуючи чинників).

       Від поранень ока контузії відрізняються тим, що в більшості випадків цілість зовнішніх покривів не порушується, ушкоджуються, як правило, тканини ока, розташовані глибше, та його придатки. Травматичні ушкодження тканин в умовах контузії залежать від сили та спрямування удару, а також від особливостей анатомічної структури ока, віку хворого та стану ока до контузії. З придатків ока найчастіше ушкоджуються повіки та слізні шляхи. Навіть незначна тупа травма може призвести до появи різноманітних синців (гематом). Це пояснюється, з одного боку, сильною васкуляризацією повік, з другого — особливістю підшкірної основи: вона пухка, не містить жиру, тому кров, що вилилась, швидко поширюється під шкірою обох повік. Активне розкриття повік за таких умов неможливе, а пасивне — ускладнене.

Лікування. Спочатку призначають холод, а через 1 добу — теплові процедури для розсмоктування крововиливів. В умовах тупих травм верхньої повіки нерідко спостерігається птоз (опущення верхньої повіки) внаслідок ушкодження м’яза-підіймача або відповідної гілки окорухового нерва.

Клінічний симптомокомплекс у післяконтузійний період різноманітний та включає не тільки симптоми ушкодження очного яблука, але й зміни загального стану організму хворого. У перші дні після травми відзначається біль у черепно-лицевій ділянці на боці ушкодження, а також головний біль, запаморочення, легка нудота, утруднення конвергенції під час концентрації зору.

Одним із симптомів контузії очного яблука є змішана ін’єкція ока. Вона слабко виражена в перші години після травми, наростає протягом 1-ї доби, тримається па одному рівні 3-4 дні, а до кінця 1-го — початку 2-го тижня поступово зменшується.При ушкодженні судин виникають внутрішньоочні крововиливи. Найнебезпечнішим звісно є ураження сітківки.

По інтенсивності помутніння сітківки (від блідо-сірого до молочно-білого) можна судити про важкість травматичного пошкодження: чим інтенсивніший білий колір сітківки, тем повільніше зникають помутніння.

 Лікування – дегідратаційна та судиннорозширююча терапія (через 3—5 днів)

НЕПРОНИКАЮЧІ ПОРАНЕННЯ ТА СТОРОННІ ТІЛА

 Непроникаючі поранення очного яблука становлять близько 70% усіх ушкоджень ока.

Поверхневі ушкодження або мікротравми виникають при ударі по оку гілкою дерева, уколі гострим предметом, подряпуванні. У цих випадках розвивається поверхнева ерозія епітелію, може розвинутись травматичний кератит. Частіше поверхневі ушкодження виникають у разі потрапляння дрібних сторонніх тіл (шматочки вугілля, каменя, окалина, дрібні металеві тіла, частки тваринного та рослинного походження), котрі, не пробиваючи капсулу ока, залишаються в кон’юнктиві, склері або рогівці. Як правило, це малі тіла, для їх виявлення використовують бокове освітлення та бінокулярну луну, а найкраще — біомікроскопію. Важливо з’ясувати глибину розташування стороннього тіла. У разі його локалізації в повернених шарах відзначаються світлобоязнь, сльозотеча, перикорнеальна ін’єкція, що пояснюється подразненням великої кількості розташованих тут нервових рецепторів першої гілки трійчастого нерва.

Сторонні тіла кон’юнктиви і рогівки

●  Діагностика.

 Раптове відчуття дискомфорту і/або підозра на потрапляння стороннього тіла до ока. Пораненим з підозрою на проникну травму очного яблука має бути надана медична допомога, як описано вище.

Для остаточного діагнозу треба виявити стороннє тіло, що часом нелегко.

 ♦  Виявити стороннє тіло можна за допомогою ручної лупи або окулярів для читання.

♦  Застосуйте тест з флуоресцеїном для виявлення абразії рогівки.

Усі сторонні тіла необхідно видаляти, оскільки тривале перебування їх в оці, особливо на рогівці, може призвести до таких ускладнень, як травматичний кератит або гнійна виразка рогівки.

 Поверхневі тіла видаляє медик. Нерідко їх можна зняти вологим марлевим тампоном після закапування в око 0,5% розчину алкаїну. Проте, як правило, тіла, що потрапили в  поверхневі та середні шари рогівки, вилучає вже офтальмолог спеціальним списом, жолобкуватим долотом або кінцем ін’єкційної стерильної голки в оптичному зрізі щілинної лампи. При більш глибокому їх розташуванні, у зв’язку з небезпекою проникнення в передню камеру, стороннє тіло бажано видаляти хірургічним шляхом, під операційним мікроскопом. Металеве тіло можна вилучити з рогівки за допомогою магніту, у разі необхідності над ним попередньо розрізають її поверхневі шари. Якщо навколо стороннього тіла утворився обідок ржавого кольору (окалина), то її слід вискоблити після видалення стороннього тіла ін’єкційною голкою або долотом. Після проведеної маніпуляції призначають дезінфікуючі краплі, мазі з антибіотиками або сульфаніламідними препаратами (ципрофарм, гентаміцин, флоксал в очних краплях, тетрациклінова або флоксалова очні мазі), метиленовий синій з хініном, тауфон, корнера гель, сенсивіт (для покращення епітелізації рогівки), асептичну пов’язку на 1 добу.

Сторонні тіла з глибоких шарів рогівки, особливо на єдиному оці, має видаляти тільки лікар-офтальмолог в умовах операційної.

Локалізації стороннього тіла може сприяти опитування пораненого (перед застосуванням з діагностичною метою місцевої анестезії) стосовно його відчуття місця ураження.

При обстеженні ділянки верхньої кишені повіки, її можна вивернути за допомогою аплікатора з марлевим тампоном.

Лікування.

Поверхневі сторонні тіла усуньте з кон’юнктиви або рогівки промиванням або, під місцевою анестезією, за допомогою змоченого стерильного тампона.

Сторонні тіла, що злиплися з рогівкою, можуть бути усунуті тампоном або стерильною 22 калібру голкою для підшкірних ін’єкцій , насадженою на туберкуліновий шприц (тримайте голку по дотичній щодо ока).

Якщо не вдається побачити стороннє тіло, проте ймовірність його знаходження висока, застосуйте інтенсивне промивання препаратом штучної сльози або, під місцевою анестезією, прочистіть склепіння повік аплікатором зі змоченим марлевим тампоном.

Якщо після видалення стороннього тіла залишається дефект епітелію, потрібно надати медичну допомогу, як при лікуванні абразії рогівки.

Накладання монокулярних пов’язок.

1. Посадити чи покласти хворого.

2.На закриті повіки ока, на яке накладається пов’язка, покласти м’яку марлеву подушечку.

3. Накласти тур бинта навколо голови через чоло і потилицю так, щоб тур бинта йшов від хворого ока до здорового.

4. Другий тур бинта провести під вухом, по щоці, через хворе око і закінчити на чолі.

5. Повторити дії, описані в пунктах 3 і 4 , 4-5 разів.

Накладання бінокулярних пов’язок.

1. Посадити чи покласти хворого.

2. На закриті повіки обох очей покласти м’які мерлеві подушечки.

3. Накласти тур бинта навколо голови через чоло і потилицю справа наліво.

4.   Другий тур бинта накласти так, щоб він проходив по потилиці, під вухом, через праву щоку, праве око і закінчувався на чолі.

5. Повторити тур бинта навколо голови.

6.   Четвертий тур бинта накласти так, щоб він проходив з чола через ліву щоку,ліве око, під вухом, через потилицю.

7. Повторити тур бинта навколо голови.

8. Дії, описані в пунктах 4-7, виконати 4-5 разів.