Тема для дистанційної освіти для учнів 10-А класу з предмету "Захист Вітчизни" на 01.04.2020

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Єдина державна система цивільного захисту та її складові.

Цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту (ЄДСЦЗ). ЄДСЦЗ – сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

Положенням про Цивільну оборону України визначено такі її основні завдання:

·        запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж та стихійного лиха;

·        оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

·        захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

·          організація  життєзабезпечення  населення  під  час  аварій,  катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

·          організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження силами цивільної оборони — військами, спеціалізованими і невоєнізованими формуваннями;

·          створення системи аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання її готовності до сталого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Наша держава, як гарант права громадян України на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій і стихійних лих, створило систему цивільної оборони, що організується по територіально-виробничому принципі. Із Закону «Про     цивільну оборону України» треба: «Цивільна оборона України є державною системою керування, сил і способів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного й військового характеру».

Діяльність формувань Цивільної оборони визначається рядом основних завдань:

1.  Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2.    Оповіщення населення про погрозу й виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час.

3.  Захист населення від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

4.    Організація й проведення рятувальних робіт у районах нещасть і вогнищах поразки.

5.Навчання населення правилам застосування засобів індивідуального захисту й поводження в надзвичайних ситуаціях

Із завдань видно, що ЦО виконує найвищою мірою гуманну роль у нашім житті. Завдання безпеки - це завдання й самого населення. Звідси випливає необхідність у вивченні відомостей, правил, дій і норм даної дисципліни в навчальних закладах.

ЄДСЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем та ланок територіальних підсистем. Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий (на конкретному об’єкті (підприємстві, в установі, організації)). 

Функціональні підсистеми ЄДСЦЗ створюються у відповідних сферах суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.

Так, наприклад, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 лютого 2017 р. № 75 створено такі функціональні підсистеми ЄДСЦЗ:

1)   моніторингу навколишнього природного середовища;

2)   запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення;

3)   протипаводкових заходів;

4)     спостереження, контролю, прогнозування геологічних і геофізичних процесів та забруднення підземних вод.

Безпосереднє керівництво діяльністю функціональної підсистеми здійснюється керівником органу чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

Територіальні підсистеми ЄДСЦЗ створюються в областях, містах Києві з метою здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період у відповідному регіоні.

Ланки територіальних підсистем створюються:

-         районними, районними в містах Києві державними адміністраціями – у районах, районах у містах Києві;

-     органами місцевого самоврядування – в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.

Безпосереднє керівництво діяльністю територіальної підсистеми, її ланок здійснюється посадовою особою, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

У складі ЄДСЦЗ функціонують постійно діючі органи управління цивільного захисту: - на державному рівні – Кабінет Міністрів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також центральні органи виконавчої влади (міністерства та інші центральні органи виконавчої влади), що створюють функціональні підсистеми, та підрозділи з питань цивільного захисту у складі їх апаратів;

-         на регіональному рівні – обласні, Київська та міські держадміністрації, підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються в їх складі, територіальні органи ДСНС;

-         на місцевому рівні – районні, районні в містах Києві держадміністрації, виконавчі органи міських рад, підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються у їх складі, виконавчі органи селищних та сільських рад, підрозділи територіальних органів ДСНС;

-    на об’єктовому рівні – керівні органи підприємств, установ та організацій, а також підрозділи (посадові особи) з питань цивільного захисту, які утворюються (призначаються) такими органами відповідно до законодавства. Зазначені органи управління мають у своєму розпорядженні необхідні сили й засоби.

До складу сил цивільного захисту ЄДСЦЗ входять:

-   Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

-   аварійно-рятувальні служби;

-   формування цивільного захисту;

-   спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

-   добровільні формування цивільного захисту.

До складу сил цивільного захисту функціональних підсистем входять:

-   спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби;

-   об’єктові аварійно-рятувальні служби;

-   об’єктові формування цивільного захисту;

-   галузеві та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу пожежну охорону;

-       добровільні формування цивільного захисту. До складу сил цивільного захисту територіальних підсистем входять:

-   підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

-     регіональні, комунальні, об’єктові аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій;

-   об’єктові та територіальні формування цивільного захисту;

-   територіальні та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;

-   добровільні формування цивільного захисту.

У складі ЄДСЦЗ також діють координаційні органи, якими є:

- на загальнодержавному рівні - Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

-    на регіональному рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

-      на місцевому рівні - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районів, міст, районів у містах, селищ;

-    на об’єктовому рівні – комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій.

Для координації робіт з ліквідації наслідків конкретної надзвичайної ситуації на державному, регіональному, місцевому та об’єктовому рівні у разі потреби утворюються спеціальні комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

ЄДСЦЗ залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує в режимах:

1) повсякденного функціонування;

2) підвищеної готовності;

3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 затверджено Положення про єдину державну систему цивільного захисту, у якому, зокрема, визначається перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії субʼєктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування ЄДСЦЗ у відповідному режимі.

Законодавче та нормативно-правове забезпечення її функціонування

Нормативно-правову базу забезпечення функціонування ЄДСЦЗII складають Конституція України, Кодекс цивільного захисту України (далі цьому розділі – Кодекс), інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зазначені нормативні акти складають певну ієрархічну систему. Ієрархічність актів законодавства цивільного захисту України дозволяє вирішити питання їхнього співвідношення: якщо положення акта меншої юридичної сили суперечить положенням акта більшої юридичної сили, то застосуванню підлягає останній. Наприклад, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення Кодексу або іншого закону.

Основу законодавства цивільного захисту України становить її Конституція. Так, у ст. 27 Конституції України зазначається, що обов’язком держави є захист життя людини. Ст. 16 Основного Закону визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу також є обов’язком держави.

Відповідно до ст. 50 Конституції нашої держави кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Другим за значимістю після Конституції України нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини у сфері цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України (далі – Кодекс), який набув чинності з 1 липня 2013 р.

Кодекс регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

             В Україні діє низка законів, які регулюють відносини в царині цивільного захисту. Це, наприклад, такі Закони України: «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Норми з цивільного захисту містяться і в актах Президента України. Наприклад, Указом Президента України від 16 січня 2013 р. № 20/2013

«Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Серед актів Кабінету Міністрів України регулюють питання цивільного захисту його постанови та розпорядження. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 269-р «Про затвердження плану основних заходів цивільного захисту на 2016 рік».

Питання, що стосуються цивільного захисту, знаходять своє відображення також у наказах міністерств і відомств України.

               У статті 1 Закону «Про цивільну оборону України» (в редакції, затвердженій Законом України від 24.03.1999 р. № 555-ХІУ) записано: «Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування». Це законодавче положення узгоджено із Женевськими конвенціями 1949 р. про цивільну оборону і підтверджено ще одним Законом України — «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. № 1809-ПІ (із змінами, внесеними відповідно до Закону № 1419-ІУ від 03.02.2004 р.).

Згідно з Положенням про Цивільну оборону України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299, система Цивільної оборони є складовою частиною загальнодержавних, економічних, соціальних та оборонних заходів, що поширюються на всю територію України, всі верстви населення і здійснюються за територіально-виробничим принципом.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальниками об'єктів Цивільної оборони є керівники органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Безпосереднє виконання функцій Цивільної оборони покладається на органи управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) України, штаби цивільної оборони, а також на створені у складі підприємств, установ та організацій спеціальні підрозділи, що залучаються до захисту населення і надання йому допомоги в надзвичайних ситуаціях.